Щодо з’ясування конституційності (неконституційності) пункту 4(3) Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що «пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%», у частині застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість законної у розмірі 1,35% та уразі визнання його неконституційним у цій частині - визнання його неконституційними з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Пунктом 4(3) Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього закону до набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», з 01.10.2017 р. перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. До 01.10.2017 р. пенсії розраховувалися із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
В відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Україна є соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 та частина перша ст. 8 Конституції України).
У рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що «верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності». Складовою верховенства права є правова визначеність, яка, зокрема, знаходить свій вияв у принципі законних (легітимних) очікувань.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Частиною першою ст. 58 Конституції України гарантовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Вказане свідчить про те, що при проведенні перерахунку пенсій з 01.10.2017 року на виконання прийнятого від 03.10.2017 р. Закону № 2148-VІІІ, який набрав чинності 11.10.2017 р., порушені конституційні права пенсіонерів за віком, а саме допущено звуження змісту та обсягу існуючих прав пенсіонерів щодо очікуваного збільшення розміру пенсії, що суперечить положенням ст. 22 Конституції України, та допущена зворотна дія у часі Закону № 2148-VІІІ, що суперечить положенням ст. 58 Конституції України.
В той же час, Прикінцеві положення Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Законом № 2148-VІІІ доповнені пунктом 4(4), який встановлює, що «з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.»
Маємо, що пенсіонери, що мають законне право на застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% отримують з 01.10.2017 р. усього 1%, а громадяни, що уходять на пенсію з 01.10.2017 р. по 31.12.2017 р., мають невідомо звідки узяті привілеї у вигляді 35%-го підвищення пенсії.
Доволі дивна та незрозуміла логіка законодавців і, на мій погляд, зовсім незаконна логіка.

На підставі викладеного вище, прошу Президента України звернутися до Конституційного Суду України щодо з’ясування конституційності (неконституційності) пункту 4(3) Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що «пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%», у частині застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість законної у розмірі 1,35% та уразі визнання його неконституційним у цій частині - визнання його неконституційними з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.