Щодо соціального захисту ветеранів війни, порушеного Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (далі – Постанова № 409) установлюються соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком.
Постанова № 409 відповідно до абз. 1 даної Постанови була прийнята «з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.»
Таким чином, як вбачається з самої Постанови № 409, вона була прийнята відповідно до ст.ст. 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Виникає питання про те чи надає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Кабінету Міністрів України установлювати соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги при сплаті житлово-комунальних послуг ветеранам війни надаються в межах середніх норм споживання.
Середня норма споживання відповідних послуг станом на час прийняття Постанови № 409 та на теперішній час значно (у рази) більше норм на відповідні послуги встановлені Постановою № 409, в межах яких держава нібито надає громадянам пільги, що є безумовним порушенням норм ч. 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в якій встановлено, що «нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.»
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до норм ст. 5 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» «державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.»
Ретельний аналіз даної статі приводить до висновку, що дана стаття Закону України не надає права Кабінету Міністрів України формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи, а лише надає йому право встановлювати порядок виконання зазначених дій та лише за умови, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.
Відповідно до норм ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних.
Отже, як бачимо, відповідно до норм ст. 5 та ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Кабінет Міністрів України не мав і не має права на теперішній час взагалі формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи, тим більше формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи щодо пільг з оплати житлово-комунальних послуг та навіть не має права встановлювати порядок виконання даних дій щодо пільг з оплати житлово-комунальних послуг, так як інше передбачено ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до норм ст. 21 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» «…окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення.
Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.»
Відповідно до норм ст. 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
До державних соціальних нормативів належать: гранична норма витрат на управління житлом, оплату комунальних послуг, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від отримуваного доходу; соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам; показники якості управління багатоквартирним будинком і надання комунальних послуг.
Отже, бачимо, що нормами ст. 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Кабінету Міністрів України також не надано права формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи, тим більше формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи щодо пільг з оплати житлово-комунальних послуг та навіть не надано права встановлювати порядок виконання даних дій щодо пільг з оплати житлово-комунальних послуг, так як інше передбачено ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Саме таку позицію висловив Вищій адміністративний суд України у своїй постанові від 27.11.2013 р. № К/800/45180/13 (Єдиний державний реєстр судових рішень, № рішення 35962261, № судової справи 0870/726/12).
Таким чином, станом на 06.08.2014 р. Кабінет Міністрів України не мав права приймати Постанову № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» у частині щодо установлення соціальних нормативів, в межах яких держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг. Кабінет Міністрів України не має права на таке і на теперішній час.
Також, громадськості на теперішній час не відомо, яким чином Кабінет Міністрів України погоджував відповідні норми з іншими сторонами соціального партнерства, наприклад, у даному випадку з особами, що мають право на пільги при сплаті за житлово-комунальні послуги, при прийнятті Постанови № 409 та прийнятті подальших змін до неї.

Відповідно до норм п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;
Відповідно до норм ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

На підставі викладеного вище, прошу Президента України зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» в частині щодо встановлення цією Постановою соціальних нормативів, в межах яких держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, а саме пунктів 2 та 3 Постанови, з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності та уразі визнання їх неконституційними - визнання їх неконституційними з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.