Захист прав власників мисливських собак, мисливців і працівників мисливських угідь

Вельмешановний пане Президент!
звертається до Вас мільйонна армії Мисливців.
На сьогодні мисливці, а особливо більшість їх, яка шанує традиційне полювання з мисливськими собаками знаходяться у принизливому становищі. Агресивна політика так званих екологів призвела до того, що мисливське собаківництво разом з традиційним полюванням розвивається не завдяки, а всупереч підтримці нашої Держави.
Хочемо нагадати Вам, що мисливське господарство є частиною народного господарства. На даний момент мисливці є єдиними хто зацікавлені в розвитку цієї галузі. Саме за рахунок мисливців проводиться фінансування мисливського господарств та охорона угідь. Але саме раціональний голос мисливців не чутно за псевдогуманістичними емоційними вигуками людей, що називають себе зоозахисниками. Постійні пікетування, непрофесіональна інформація, далека від істини, викладена у численних листах самоназваних екологів сформувало у суспільстві та державних закладах негативний образ мисливця.

30 жовтня 2019 року Комітет з питань екологічної політики та природокористування підтримав та рекомендував до прийняття в першому читанні Верховної Раді України наступний законопроект:
• проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, які стосуються підготовки собак мисливських порід до полювання, а також регулювання чисельності деяких видів диких тварин» (реєстр. № 2232 від 04.10.2019 р.)
Вважаємо, а з нами згодні провідні фахівці з лісового господарства, усі громадські організації мисливського та кінологічного спрямування, власники мисливських собак, пересічні мисливці, що прийняття вищезазначеного законопроекту повністю знищіть мисливське собаківництво та поставе під сумнів подальший розвиток та існування такої галузі народного господарства, як мисливське господарство.

Вибір Україною європейського вектору розвитку вимагає інституційних змін від владних інститутів шляхом імплементації положень міжнародних угод та директив ЄС у різних сферах, в тому числі і у сфері охорони фауни та флори. Але для мисливської спільноти досить не зрозуміло чому при цьому ніхто не зважає саме на європейський досвід у розвитку полювання та мисливського собаківництва. На сьогодні в Європі екологічне полювання, а саме таким є полювання з мисливською собакою, набуває все більшого розвитку. В багатьох країнах наявність мисливської собаки при полюванні є обов’язковою (наприклад: у Франції на 5 мисливців при полюванні має бути як мінімум одна мисливська собака). Саме тому наші сусіди-європейці прикладають багато сил для тренування мисливських собак, проводячи численну кількість відповідних кінологічних заходів, найчастіше при підтримці державних органів. До чого ж приведуть зміни до чинного законодавства викладенні у законопроекті 2232?


Запропоноване у проекті визначення терміну «підготовка собак мисливських порід до полювання» є таким що не відповідає усталені практиці та самій логіці цього поняття, адже підготовка собак до полювання складається не тільки з натаскування чи польових випробувань, а починається з навчання слухняності, виконання собакою основних команд, ознайомленням та навчанню відносин до домашніх та диких видів тварин тощо. Усі складові поняття не можуть бути врегульовані на рівні Закону, тому і в правозастосуванні передбачено прийняття інших підзаконних нормативно-правових актів з питань мисливського собаківництва.

Заборона повноцінної підготовки мисливських собак до полювання насамперед призведе до зникнення випробувальних станцій, що в свою чергу змусить власників мисливських собак здійснювати притравки самостійно і таємно, (в підвалах, сараях, гаражах, тощо) а так як відповідних навиків у них немає, то від такої некомпетентної самодіяльності в великій кількості будуть страждати як мисливські собаки так і тварини, які в більшості випадків будуть одноразовим «навчальним матеріалом», адже утримувати його в належних умовах ніхто не буде. Контролювати появу та умови роботи таких підпільних тренувальних центрів буде вкрай важко, часто й неможливо.
Наступна небезпека від заборони випробувальних станцій полягає в тому, що навіть законослухняні мисливці які не схочуть, або не зможуть, скористатись послугами підпільних станцій, змушені будуть використовувати на полюванні мисливських собак, що взагалі не знайомі з об’єктом полювання. На полюванні, не знайома з небезпекою собака - це одноразова собака. Дикий звір (лисиця, борсук, особливо кабан), поранений, дуже небезпечний і від нього часто зазнають травм навіть досвідчені мисливські собаки, а про першопольних (собак, що полюють перший сезон) й годі говорити.
Мисливська етика вимагає якомога найшвидшого умертвіння дичини, уникаючи її передсмертні страждання, однак з непідготовленим належним чином собакою швидко знайти пораненого звіра чи птаха майже неможливо, що знову ж таки призводить до їх довготривалої агонії.
Також хочемо підкреслити, що дана заборона призведе до значного зниження кількості мисливців, що полюють з собаками, що у свою чергу негативно вплине на кількість підранків в сезон полювання. Мисливець який не має чи має непідготовлену собаку не в змозі ефективно переслідувати пораненого звіра та виникає велика вірогідність залишення такої тварини у угіддях на призволяще.
Найвищу загрозу собака, що не виучена належно, складає саме для себе.
Окремо викликає занепокоєність заборона на проведення іспитів мисливських собак. Світова практика довела, що лише випробування робочих якостей мисливських собак, може забезпечити належну якість поголів’я мисливських собак і відповідно необхідну кількість робочих собак здатних вирішувати завдання по розшуку дичини та привчити молоде покоління мисливців саме до екологічного полювання.

Також неможна зневажати на те, що заборона випробувальних станцій, поставе перед суспільством ще біль актуальне питання, а саме: проблема сказу та африканської чуми свиней(далі АЧС).
Аналіз динаміки випадків захворювання на сказ в Україні протягом останніх років свідчить про і снування на території нашої країни стійкої зони неблагополуччя зі сказу з циклічним коливанням кількості випадків захворювання на сказ. Що стосується широкомасштабної боротьби зі сказом, основним переносником якого є лисиця, то знов через відсутність належних коштів в бюджеті, програма пероральної імунізації лисиці в країні була згорнута. В цих умовах, єдиним ефективним засобом боротьби з лисицею є регулювання її численності, залучаючи для цього норних собак, за допомоги яких в країні добувається більше 90% лисиці. Проблема сказу напряму пов`язана з кількістю лисиці в природі, регулювання якої є завдання мисливських організацій за допомогою собак норних порід.
Не можна забувати, що окрім сказу лисиця та борсук несуть ще велику кількість інших загроз, в тому числі й для зараження свійських тварин інфекційними хворобами, наприклад поршою.
Активне застосування новітніх агротехнологій призвело до майже повного знищення популяції польових мишей, які складають більшу частину харчового раціону лисиці. Позбавлена джерела харчування рижий хижак вимушен компенсувати свій раціон за рахунок свійської птиці та дрібних тварин.
Нажаль не краще на сьогодні в країні і ситуація з боротьбою з розповсюдженням АЧС серед свиней, одного з основних видів сільскогосподарських тварин в країні, м`ясо яких є основою споживчого кошика громадян України. Через відсутність на сьогодні ефективних засобів боротьби з АЧС, вітчизняні м`ясовиробники несуть значних збитків.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що реалізація на даний момент означених вище програм можлива лише за рахунок використання підготовлених до полювання собак мисливських порід (груп норних і лайок).
В цих умовах підготовка (натаскуваня) мисливських собак до полювання, особливо звірових порід, таких як група порід лайки та норні, в умовах випробувальних станцій, в відповідній мірі забезпечує безпеку їх життя.
Також слід зазначити такій факт, що в умовах сучасних мисливських господарств країни на ліцензійних заходах, як мінімум 85-90% парнокопитних добуваються за допомоги тих же лайок. А це суттєвий додаток до споживчого кошика і суттєві надходження для бюджету країни
Приймаючи рішення, щодо змін в законодавстві стосовно мисливського господарства просимо використовувати не тільки державницькій підхід для вирішення проблем мисливського собаківництва України, пам’ятаючи що воно є частиною національної культури. .
Звертаємо Вашу увагу на той факт, що використання європейського досвіду підготовки мисливських собак до полювання, не може застосовуватись в наших умовах. Це пов`язано з різними умовами полювання як в країнах ЄС так і в Україні, а саме: в більшості країн західної Європи полювання проводиться в так званій «парковій» зоні, де мисливські собаки звірових порід використовуються тільки після пострілу для добору підранків по сліду; в умовах дикої природи України мисливські собаки використовуються до пострілу, їх завдання знайти звіра і зупинити його до підходу мисливця чи вигнати на мисливців. Вітчизняні породи лайок взагалі не використовуються на полюванні в Європі за винятком скандинавських країн, де використовуються на полюванні аналогічні породи лайок. Щодо лисиці, то в європейських країнах діє жорстка програма по регуляції чисельності цього хижака на мінімальному рівні протягом всього року. Використання норних собак для полювання по цьому виду мінімальне.
Зокрема пропонується із Закону України «Про мисливське господарство та полювання» виключаються положення щодо відстрілу та відлову шкідливих тварин (вовків, бродячих собак і котів, сірих ворон); запровадити адміністративна відповідальність за підготовку собак мисливських порід до полювання забороненими методами, тощо.
Виключення із статті 33 Закону положень щодо відстрілу та відлову вовків і лисиць, а також сірих ворон створить неузгодженості у Законі у разі виникнення необхідності у цьому, адже регулювання чисельності диких тварин здійснюється у разі, якщо їх чисельність на конкретній території загрожує життю та здоров'ю людей, свійських тварин, завдає значних збитків сільському, лісовому чи мисливському господарству, порушує природний баланс видів, загрожує існуванню інших видів диких тварин.
Вилучення цілого ряду норм, які прописані в статті 33 призведе також до неможливості боротьби з спалахами епізоотій носіями яких є дикі тварини.
З статті 34 Закону пропонується виключаються положення про відлов виявлених в мисливських угіддях собак (в тому числі породистих) які знаходяться без нагляду. Вилучення цієї норми приведе не тільки до збільшення кількості безпритульних собак, але і ставить під загрозу виживання породистих собак в дикій природі, які могли опинитись там без нагляду по цілому ряду причин.
Хочемо Вам нагадати, що полювання в Україні, зокрема з використанням мисливських собак – це історично-культурний пласт, який має важливе екологічно-виховне значення. У сьогоднішні тяжкі соціально-економічні часи для багатьох людей полювання є єдина можливість зменшити наслідки емоціональної напруги, що викликана складною ситуацією в державі. Також багато учасників АТО проходять психологічну реабілітацію саме через полювання при підтримці користувачів мисливських угідь. Для мешканців економічно-депресивних областей України, окрім глибокої психологічної релаксації, полювання допомагає виконувати продовольчу програму.

Враховуючи викладене, сподіваємось на Ваше порозуміння.
ПРОСИМО ВАС розглянути нашу пропозицію та підтримати нашу ініціативу, знявши з подальшого розгляду Верховної Ради законопроект № 2232 . Також просимо враховувати в подальшому інтереси багатотисячної когорти мисливців та їх значення в стабілізації екологічної ситуації в Україні при розгляді подібних законопроектів, проектів наказів, тощо.