Шановний пане Президент Шановні співвітчизники Трагічні події, які нині нас спіткали, ми протягом десятиліть оспівувули в Урочистій Пісні нашої країни. ...ще не вмерли... "ще" означає - дійство, яке лише відтерміноване, але не скасоване. І ми уже втрачаємо чисельність населення, економічний потенціал, скотилися до межі бідності ( в країні щедро обдарованій Богом), існує загроза утрати територій. - душу, тіло ми положим… - станем… в бій кривавий… Стали в бій, втричаємо своїх синів. Та далі, виходячи з тексту, станемо в бій "… від Сяну до Дону…" !? Не дай Боже. А сила слова - річ не заперечна. Слово промовлене з любов'ю і вірою в ньго, а саме так ми виконуєми свій гімн, мов молитву, приростає подвійною силою. Ми, звичайно, вистоїмо, здобудемо мир. Та знову будемо прирікати себе, своїх синів та онуків на бій і смерть, пишатися тим, що "ще не вмерли..."? Так, з цими словами на устах гинули наші сини. Та, на жаль, гинули, а не жили. Пропоную оспівувати свою країну мирною, квітучою, сильною, де не буде потреби ставати в бій і класти душу, тіло. Бої, війни це вимушені дії, які обов'язково закінчуються, а Гімн на віки. Пропоную нову версію тексту Гімну України. Він ідеально лягає на музику М. Вербицького. Можливо в ньому зависоко піднята "планка", він дещо "на виріст" - та це і є стимул росту. Мир і щастя нам не зрадять. Слава Україні ! З повагою, Василь Гаценко. м. Жовті Води