Права людей з інвалідністю

З метою визнання рівності прав людей з інвалідністю на повноцінне життя у суспільстві, Україною у грудні 2009 року було ратифіковано Конвенцію ООН про права інвалідів (далі –КПІ). Зокрема Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав цієї групи громадян. Згідно із статтею 9 КПІ держава повинна вживати належних заходів для створення безперешкодного доступу до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, оскільки участь людей з інвалідністю в суспільно-значущих процесах неможлива без належного доступу до необхідних соціальних об’єктів.

Основними нормативними актами, які повинні забезпечити людей з інвалідністю правом на повноцінне життя та створити для маломобільних груп населення безбар’єрне середовище, є Закон України від 05.11.2009 №1704-VI «Про будівельні норми», Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність»; Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення». Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 784 був затверджений план заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар'єрна Україна», а Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 706 затверджено Державну цільову програму «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року.

Окрім цього, у Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 3351 «Про Технічний регламент будинків, будівель, споруд, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури та будівельних виробів». Відповідно до положень даного законопроекту будівлі та споруди в цілому або їх окремі частини, повинні бути придатними для використання за призначенням відповідно до вимог чинних державних будівельних норм та правил щодо безпеки життєдіяльності людини протягом всього життєвого циклу будівель та споруд. При цьому будівлі та споруди повинні бути спроектовані і побудовані з урахуванням доступності і використання особами з інвалідністю.

Крім спеціального законодавства, права людей з інвалідністю також закріплені іншими законами, зокрема, Цивільним Кодексом України, Законами України «Про вибори Президента України», «Про звернення громадян» тощо.

Однак з-поміж усіх діючих в Україні законодавчих актів найбільш універсальним нормативно-правовим актом у сфері прав людей з інвалідністю все таки є Конвенція про права інвалідів (надалі – Конвенція), що після ратифікації стала частиною національного законодавства України.

Проблема архітектурної доступності

Для того, щоб в повній мірі забезпечити самостійний спосіб життя людей з інвалідністю, держава повинна створити безбар’єрне середовище. На сьогодні архітектурне середовище є малодоступним, а в деяких містах України зовсім недоступним для людей з інвалідністю, особливо це стосується населених пунктів зі старим житловим фондам та сільської місцевості.

У цьому контексті важливо зазначити, що діюче на сьогодні законодавство України містить норми щодо необхідності забезпечення пристосування до потреб осіб з інвалідністю інформації, будинків, доріг, транспорту та інших об’єктів фізичного оточення.

Водночас слід відмітити відсутність в Україні дієвих засобів контролю за дотриманням прийнятих законів, що стосуються створення безперешкодного життєвого середовища для людей з інвалідністю, на етапі проектування.