Надати волю підозрюваним у справі по вбивству журналіста Павла Шеремета громадянам України Юлії Кузьменко та Андрію Антоненку

Шановний пане Президенте Украіни!

Українське громадянське суспільство звертається до Вас як до гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (що обгрунтовано ч. 1 ст. 102 Конституції України).

Українське громадянське суспільство занепокоєне поточним станом дотримання законності та права в Україні, який було створено з відповідно конкретних процесуальних дій та судового процесу щодо демонстративної публічності попереднього звинувачення на досудовому рівні з порушенням норм Кримінально-процесуального Кодексу України та щодо обрання запобіжних заходів судом на час проведення досудового розслідування до громадян України Юлії Кузьменко та Павла Антоненка, які є підозрюваними у справі по вбивству журналіста Павла Шеремета.

Українські громадяни у своїй переважній більшості після такої явної демонстрації правоохоронною та судовою владою України суспільству своєї ексклюзивної сили та права на тлумачення законодавства по відношенню до громадянина тепер не почувають себе безпечно в Україні з огляду на те, що подібні заходи правосуддя можуть в подальшому бути застосовані також і до інших громадян України, що мають не завжди комфортну до влади думку та позицію.

А тому зважаючи на положення Конституції Україні та Європейські норми з прав людини, а також посилаючись на частину 3 ст. 106 Конституції України, в якій сказано, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України, просимо Вас особисто та своїм окремим рішенням втрутитись в дану ситуацію, навести лад в законності дій та таким чином заспокоїти громадян України з огляду на те, що суспільство у своїй більшості не вважає адекватною мірою рішення суду по підозрюваних у справі, як таке, що є достатньо обгрунтованим слідством для застосування обмеження волі та тримання людей під вартою в слідчому ізоляторі згідно положення ст. 177 Кримінально-процесуального Кодексу України, де чітко зазначено наступне:

«Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ОБГРУНТОВАНОЇ підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також НАЯВНІСТЬ РИЗИКІВ, які дають ДОСТАТНІ ПІДСТАВИ слідчому судді, суду ВВАЖАТИ, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений МОЖЕ ЗДІЙСНИТИ ДІЇ, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор НЕ МАЮТЬ ПРАВА ІНІЦІЙЮВАТИ застосування запобіжного заходу БЕЗ НАЯВНОСТІ ДЛЯ ЦЬОГО ПІДСТАВ, передбачених цим Кодексом».
В частині 1 першій цієї ж статті чітко зазначено, що:
1. Метою застосування запобіжного заходу є ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ПІДОЗРЮВАНИМ, ОБВИНУВАЧЕНИМ, ПОКЛАДЕНИХ НА НЬОГО ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ОБОВЯЗКІВ, а також ЗАПОБІГАННЯ СПРОБАМ:
1) ПЕРЕХОВУВАТИСЯ від органів досудового розслідування та/або суду;
2) ЗНИЩИТИ, СХОВАТИ АБО СПОТВОРИТИ будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) НЕЗАКОННО ВПЛИВАТИ на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) ПЕРЕШКОДЖАТИ кримінальному провадженню іншим чином;
5) ВЧИНИТИ ІНШЕ кримінальне правопорушення ЧИ ПРОДОВЖИТИ кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Але ані громадянка Юлія Кузьменко, ані громадянин Андрій Антоненко в минулому не мали судимостей, не притягувались до кримінальної відповідальності, не стояли на обліку в правоохоронних органах як люди, які перебувають під особливим спостереженням правоохоронних органів як ті, що мають соціальну небезпечність для суспільства, вели публічний і відкритий спосіб життя, є людьми, визнаними суспільством за їх активну громадянську та проукраїнську позицію, є людьми, що ведуть соціально виважений спосіб життя, мають сім’ї, мають на вихованні неповнолітніх дітей, працюють, здійснюють службу в лавах учасників ООС, в мирному житті впроваджують соціально важливі види діяльності в медичній та культурній сфері життя українського суспільства, мають безліч бездоганних характеристик з місця роботи, служби, велику кількість поручителів з вагомих науковців, медиків, державних діячів, діячів культури та мистецтва, громадських діячів, війскових, депутатів Верховної Ради України, офіційну позицію на це питання професійних та громадських кіл України.
Більш того, збереження здійснення їх професійної діяльності на час проведення досудового розслідування по справі, де вони є поки що лише підозрюваними, є також значимим для суспільства. А зокрема вони є надважливо значимими для збереження здоров’я майбутнього української нації, дітей України, даючи можливість продовження здійснення клінічної лікувально практики кандидату медичних наук кардіохірургу Юлії Кузьменко з огляду на унікальність її професії для надання медичної допомоги дітям України. Не менш значимим для розвитку сучасної культури української нації є сценічна й концертна діяльність музиканта й композитора Андрія Антоненка.
Дані громадяни України не переховувались від правоохоронних органів, не вчиняли спротиву при проведенні їх затримання та процесуальних дій під час нього, відразу відкрито заявили з самого початку пред’влення їм підозри про бажання довести свою невинуватість згідно даного їм Конституцією України рівного права, об'явили публічно про бажання співпрацювати задля цього відкрито з органами слідства та приймати участь у всіх процесуальних діях, що також нівелює усі можливі спроби доведення того, що вони мають наміри порушувати норми ст. 177 Кримінально-процесуального Кодексу України.

Українське суспільство з огляду на те, що воно у свіїй переважній більшості не вважає даних громадян соціально та суспільно небезпечними, та враховуючи значущість їх щоденної суспільно-корисної діяльності, вважає на даний час абсолютно неадекватною, недоведеною та надмірною реакцію правоохоронної системи та судової влади України на обрання запобіжного заходу даним підозрюваним по справі у вбивстві Павла Шеремета, що обмежує їх свободу методом тримання під вартою у слідчому ізоляторі, позбавляє їх сім’ї можливості спілкування з ними в межах сімейних відносин, а суспільство позбавляє отримання колективного зиску від їх професійної та суспільної діяльності.

Українське суспільство не вважає метод тримання під вартою тим методом, що є адекватним в даному конкретному випадку для того, щоб здійснювати правосуддя, а не чинити демонстративне судилище з метою подальшого психологічного впливу на широкі верстви населення України шляхом демонстрації владою своєї надмірної сили та права на явне порушення законності та Конституції України, а також вбачає в цьому провокацію з боку окремих представників влади з метою дестабілізації спокою та правопорядку в країні та великі репутаційні ризики для України як для демократичної європейської, а не поліцейської, держави.

Стаття 62 Конституції України наголошує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. УСІ СУМНІВИ ЩОДО ДОВЕДЕНОСТІ ВИНИ ОСОБИ ТЛУМАЧАТЬСЯ НА ЇЇ КОРИСТЬ.

Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011 наголошує у преамбулі з цього приводу наступне:
«Україна є демократична, правова держава, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов'язком (статті 1, 3 Конституції України).
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (стаття 21, частина перша статті 24 Основного Закону України).
Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії; в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Основного Закону України).
Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена в першому реченні частини третьої статті 62 Конституції України, а згідно з частиною другою її статті 64 ця гарантія не може бути обмежена ( 254к/96-ВР)».

Пункт 27 частини першої Конституції України дозволяє Президенту України здійснювати помилування, а тому
у своїх сподіваннях бути почутими та заспокоєними наведенням правового ладу в державі українські громадяни звертаються до Вас, Пане Президенте з цією петицією та з проханням своїм окремим рішенням надати волю підозрюваним у справі по вбивству журналіста Павла Шеремета громадянам України Юлії Кузьменко та Андрію Антоненку.