ПІДВИЩЕННЯ МІНІМАЛЬНИХ ОКЛАДІВ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

В умовах політичних, соціальних та економічних реформ, що впроваджуються сьогодні в українському суспільстві, ми державні службовці юстиції, вважаємо, що нашим моральним правом та обов’язком є звернення з проханням усунути прогалини в законодавстві та виправити катастрофічне становище, яке вже багато років має місце в сфері оплати праці працівників юстиції. У час економічної скрути та невпинного подорожчання продуктів харчування, товарів та послуг, що необхідні для життя кожної людини, ми, державні службовці, виконуємо роботу, без якої є неможливим втілення пілотних проектів Міністерства юстиції України, несемо на собі тягар посадових обов’язків та відповідальності, представляємо виконавчу гілку влади, відіграємо важливу роль в успішній реалізації політичних, соціальних та економічних трансформацій, які відбуваються в державі, формуюємо та стверджуємо авторитет держави зсередини, адже в співпраці з іншими державними органами сприяємо процвітанню верховенства права та дотримання законності.

Державні службові юстиції - працівники другої гілки державної влади, працюють на місцях в безпосередньому контакті із народом України, виступають з’єднуючою ланкою, яка утримує серед людей віру в державу, віру у правову справедливість, яку та сама держава має забезпечувати, віру в захист з боку держави, і просто віру у потрібність державі самих людей.
І ВСЕ ЦЕ ПРИ ТОМУ, ЩО САМІ ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ, ЯК ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, НЕ ПОТРІБНІ ЦІЙ ДЕРЖАВІ… ЗРЕШТОЮ, ЯК І НЕПОТРІБНІ САМІ ЛЮДИ…

Не зважаючи на роль та вклад працівників юстиції в життя держави та суспільства їх конституційні та загальнолюдські права грубо порушуються та ігноруються вищим керівництвом держави та керівництвом на місцях.

В Конституції України (стаття 43) зазначено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю…, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом…., право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Міжнародними актами, які є частиною національного законодавства України, зокрема, Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права (стаття 7) визначено, що держава має гарантувати право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, що має включати в себе: право на винагороду, справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, право на задовільне існування працюючих та їхніх сімей, право на умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни, право на відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу та оплачувану періодичну відпустку так само, як і винагороду за святкові, вихідні дні.
Однак, нічого із зазначеного в сфері регулювання праці державних службовців, а особливо норми з питання оплати праці, не забезпечуються, грубо ігноруються та цинічно не помічаються.

Державні службовці, щиро обравши свою професію з метою служити народу України для побудови успішної, соціально та економічно стабільної держави, вимушені працювати виключно за рахунок ІДЕЇ служби народу України та віри, що колись настануть зміни на краще… через цинічну ненажерливість керівництва держави, керівництва на місцях, які як трутні висмоктують та пожирають останні кошти у людей, знищують останні надії та віру, розширюючи свої негідні посмішки, викрикують патріотичні гасла та демонструють фальшиву турботу про народ України, дбаючи тільки про себе та своє майбутнє.

Державні службовці, щиро та усвідомлено несучи на собі тягар посадових обов’язків та відповідальності перед народом України, вимушені працювати з величезним об’ємом роботи, працювати в умовах, коли одна людина виконує одночасно обов’язки за двох/трьох працівників по причині відсутності кадрів і в умовах, коли «великі» керівники приймають рішення про додаткове скорочення штату, в умовах відсутності належного матеріально-технічного забезпечення, коли доводиться працювати з людьми та представляти державу в кабінетах з обідраними стінами, поломаними столами та стільцями, непрацюючою офісною технікою…, в умовах, коли доводиться працювати цілими днями понаднормово до пізнього вечора, працювати вихідними днями та у святкові дні, щоб виконувати "дуже важливу" роботу держави, за які керівники призначають СОБІ захмарні премії та вдають із себе найбільших та втомлених трудяг, забуваючи про справжніх працівників, які щиро виконують свою роботу та насправді витягують роботу відділів та служби загалом…, в умовах відсутності належного відпочинку, коли часу на сім’ю та особисте життя попросту не залишається… в умовах постійного тиску з боку керівництва, яке погрожує зняттям та урізанням законно заслужених премій та винагород у разі невиконання «дуже потрібних» для держави показників…. і все це за відсутності справедливої зарплати та винагороди (або ж взагалі відсутнє поняття винагороди) за виконувану працю… а всі спроби звернути на це увагу цинічно ігноруються...

Ми як державні службовці щодня щиро співпереживаємо різні емоції разом з людьми, які до нас звертаються..., ділимось своїм теплом з людьми під час реєстрації народження чи шлюбу, співчуваємо українцям, коли вони отримують документ про смерть своїх близьких, надаємо свою підтримку, допомагаючи у вирішенні їх проблем та питань… інколи навіть ризикуючи своїм життям… допомагаємо матерям отримувати аліменти на утримання дітей, допомагаємо повертати борги та відшкодовувати шкоду постраждалим, конфісковуємо та реалізуємо майно на користь держави, а також щодня наповнюємо Державний бюджет, стягуючи з боржників штрафи, борги, виконавчі збори, витрати на користь держави та ін.

Щодня ми робимо колосальну та нелегку роботу …
І ВСЕ ЦЕ ЗА МІЗЕРНУ ПЛАТНЮ, ЯКА АЖ НІЯК НЕ СПІВВІДНОСИТЬСЯ З ТИМ НАВАНТАЖЕННЯМ, ЯКЕ НАМ ДОВОДИТЬСЯ ТЕРПІТИ…

Згідно з положеннями Закону України «Про державну службу» (стаття 50) держава має забезпечувати достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання ними своїх посадових обов’язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
АЛЕ ТОЙ РІВЕНЬ ОПЛАТИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ. ЯКИЙ МАЄ МІСЦЕ ЗАРАЗ, АЖ НІЯК НЕ МОЖНА НАЗВАТИ ДОСТАТНІМ… ВІН ЛЕДЬ ДОЗВОЛЯЄ ЛЮДЯМ ПІДТРИМУВАТИ СВОЄ ІСНУВАННЯ… А НЕ ЖИТТЯ…

Оплата нашої праці є прямим порушенням декількох положень Конституції України:
відповідно до ч. 1 ст. 43 кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується;
- згідно ч. 4 ст. 43 кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;
- відповідно до ст. 48 кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;
- відповідно до ст. 47 кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

При цьому згідно положень ст. 51 Закону України «Про державну службу» (стаття 51), мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, не можу бути менше двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
З урахуванням усіх подальших премій, доплат за ранг та надбавок за вислугу років, винагороди та інших надбавок на місцях державні службовці за свою роботу отримують смішну та мізерну зарплатню, яка НЕ перевищує розмір встановленої законодавством мінімальної заробітної плати та якої ледь вистачає для підтримки існування…

Завдяки «великій турботі» керівництва державні службовці за доброчесно виконувану роботу отримують премії у розмірі 10% - 15%.
При цьому керівництво цинічно стверджує, що отримувана державними службовцями (державними виконавцями, працівниками державної реєстрації актів цивільного стану громадян, державними нотаріусами...) заробітна плата є гідною, відповідає виконуваній роботі та здатна забезпечити достатній рівень життя службовців…!!!

Смішно…!!!
Цинізму влади та керівництва немає меж ...!!!
Міністр юстиції стверджує, що на отримувану державними службовцями заробітну плату можна жити гідно, ні в чому собі не відмовляти та почувати себе людиною…!!!???
Очільник міністерства проводить політику, яка аж ніяк не передбачає підвищення матеріального забезпечення звичайних службовців, зате добре переймається та піклується підняттям заробітних плат собі, своїм заступникам та найближчому оточенню…

НА ЗВИЧАЙНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЇМ НАЧХАТИ!!! ГОЛОВНА МЕТА - ОСОБИСТЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТА СВОЄ МАЙБУТНЄ!!!
Невже наша праця, така проста і некваліфікована, що ми маємо отримувати заробітну плату, на яку НЕ ПОГОДЖУЮТЬСЯ НАВІТЬ ПРОСТІ ПРАЦІВНИКИ, що не мають ні освіти, ні досвіду роботи?!!
Навіщо ж нам у нормативно-правових актах виставлено такі високі вимоги щодо освіти, досвіду, несумісності та обмеження у отриманні додаткових доходів? Вже не кажучи про те, що на руки ми отримуємо суму окладу з вирахуванням податків та зборів.

Слід зазначити, що відповідно до Конституції України виконавча влада являється другою гілкою державної влади в Україні. Без виконання посадових обов'язків працівниками юстиції здійснення виконавчої влади є неможливим. Також, не зайвим буде нагадати, що для зайняття відповідних посад державних службовців законодавцем визначено жорсткі вимоги щодо рівня освіти, досвіду роботи, несумісності та обмеження у отриманні додаткових доходів. Однак, як бачимо на практиці, заробітна плата державного службовця - працівника юстиції та вимоги щодо його кандидатури на займаній посаді, НЕ СПІВВІДНОСИТЬСЯ ЗА МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ТА, АЖ НІЯК, НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ РЕАЛІЯМ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.

ТОМУ В КРАЇНІ НА ЗАРАЗ СИТУАЦІЯ КРИТИЧНА, ТАК ЯК ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ МАЮТЬ НАМІР МАСОВО ЗВІЛЬНЯТИСЬ, ТОМУ БУДЕ ПОРУШЕНА ОДНА ІЗ ЛАНОК НАПОВНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ!!!

Міністр оголошує боротьбу із, як сам він говорить, «саботажниками», тобто по суті службовцями, які відмовлятимуться працювати в тих «ІДЕАЛЬНИХ», нестерпних умовах, які створені для їх служби, які відмовлятимуться працювати за мізерну зарплатню, які відмовлятимуться працювати за умов цинічних глузувань та цькувань над ними з боку їх же керівництва, які боротимуться за свої права та благополуччя народу України та своє в тому числі…. Погрожує звільняти їх навіть, якщо перебуватиме при смерті!!!
При цьому пан Міністр глибоко та щиро майже зі сльозами на очах скаржиться на своє надзвичайно низьке матеріальне забезпечення на посаді… Його не влаштовує заробітна плата у розмірі 29 тисяч гривень ("ПЛЮС" МАЮЧИ ШАЛЕНІ ПРЕМІЇ ЗА МІСЯЦЬ 226 000,00 ГРН, ПРИ ТОМУ ЩО ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ МАЄ В РІК 110 000,000 ГРН.!!!!) та він вимагає її підвищення мінімум до 80 тисяч гривень, а інакше «надовго його не вистачить».

Як виявляється міністру недостатньо вказаної зарплатні для забезпечення життя родини… У разі не підняття заробітної платні до вказаного мінімуму "заморений" "важкою працею" міністр погрожує звільнитися та позбавити державних службовців шаленого успіху від його «геніальних» ідей та реформ…
При цьому звичайний службовець, який має родину, дітей… службовець, який бажає жити, а не існувати, ... почувати себе людиною…., який бажає бачити щасливе майбутнє як своє, так і свого народу загалом… має вміти (МУСИТЬ) жити на МІНІМАЛЬНУ зарплатню і при цьому НЕ МАЄ ЖОДНОГО ПРАВА НА ВИСЛОВЛЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ЗАПЕРЕЧЕНЬ…

Але як жити на мінімальну зарплатню в умовах постійного зростання цін на продукти харчування, одяг, побутові речі та предмети, комунальні послуги та ін.?…

НА ТАКУ ЗАРПЛАТНЮ МОЖНА ЛИШЕ ПІДТРИМУВАТИ ІСНУВАННЯ, ТА Й ТО НЕДОВГО… до першого ж походу в магазин і виплати комунальних, а комусь і оренди за однокімнатне "неАХтижяке " житло!!!

При прийомі на службу нам доводилося проходити суворий конкурсний відбір, до нас ставилися високі вимоги як професійного, так і етичного плану, ми приймали присягу державного службовця, свідомо погоджуючись на певні службові обмеження, позбавивши себе права на страйк як засіб боротьби з ігноруванням наших законних вимог, маючи надію на належну оплату нашої праці, покликаної на забезпечення практичної реалізації функцій виконавчої влади держави. Наші сподівання не були наївними мріями, вони ґрунтувалися на глибокому переконанні, що держава не знехтує вимогами власного законодавства, не поставить нас на межу бідності.

НЕВЖЕ НАША ПРАЦЯ, НА ВАШУ ДУМКУ, ТАКА ПРОСТА І НЕКВАЛІФІКОВАНА, ЩО МИ МАЄМО ОТРИМУВАТИ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ, НА ЯКУ МОЖНА ЛИШЕ ІСНУВАТИ!!!??????

Слідуючи принципам Конституції України — людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3).
Згідно статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Для детальнішого роз'яснення парадоксальності розміру посадового окладу працівника юстиції варто дати визначення простої, некваліфікованої праці. Так, ПРОСТА ПРАЦЯ — праця некваліфікованого робітника, яка не вимагає спеціальної підготовки і є витрачанням простої робочої сили. Проста праця існує навіть у найрозвинутіших країнах світу у формі некваліфікованих і мало кваліфікованих видів праці. З огляду на вказані норми чинного законодавства та визначення поняття простої, некваліфікованої праці, слід зробити висновок, що основним Законом України — Конституцією, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а також кожному гарантовано право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Законом встановлено мінімальний розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю. Буде логічним припустити, що за кваліфіковану працю державного службовця — працівника юстиції, держава не може встановлювати заробітну плату в розмірі мінімальної, фактично прирівнюючи кваліфіковану працю працівників ЮСТИЦІЇ і з наявністю вищої освіти, стажем роботи, високими діловими та морально-етичними якостями до простої, некваліфікованої праці.

Державні СЛУЖБОВЦІ ЮСТИЦІЇ є ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИМИ державними службовцями з високим професійним рівнем, з сильним моральним духом та високими етичними цінностями…

Підсумовуючи, можна сказати, що заробітна плата державного службовця СКЛАДАЄТЬСЯ із обов'язкових нарахувань: посадового окладу (мінімальної заробітної плати), надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця. Однак, щодо виплати за додаткове навантаження та преміювання жодних державних гарантій не існує, у зв'язку із тим, що саме ці виплати встановлюються та нараховуються на місцях та залежать від фонду економії оплати праці та бажання керівництва. Таким чином, відсутність перегляду схем посадових окладів державних службовців на державному рівні нівелює такі складові заробітної плати як оклад, вислуга, ранг, стимулюючими виплатами.

Державні службовці щомісячно живуть надіями на «листи щастя» від міжрегіональних управлінь Міністерсва юстиції щодо встановлення премій у розмірі від 10% до 30 %.

Законодавством України державні службовці — працівники юстиції, позбавлені права займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. До прикладу, таких обмежень законодавцем не передбачено для інших працівників державних органів (медиків, вчителів та інших). Відтак, усі інші джерела доходів для працівників юстиції — державних службовців, є незаконними. Прикро, що державна влада так безвідповідально та легковажно пригнічуює соціально незахищених державних службовців, посадовий оклад яких є навіть нижчим за мінімальну заробітну плату.

Зважаючи на те, що ступінь посадових обов'язків та відповідальності працівника юстиції високий, а здійснення виконавчих функцій держави на місцях не вбачається можливим без виконання своїх обов'язків спеціалістами державної реєстрації актів цивільного стану чи державними виконавцями..., відтак, немає жодних підстав для того, щоб вважати працю відповідних працівників юстиції незначною чи такою, що не підлягає достойній оплаті.

Відповідно до діючого законодавства працівники юстиції, є державними службовцями, а отже, не мають права брати участі у страйках. Відтак, єдиним законним методом (звичайно, окрім судового) відновити наші порушені права є направлення листів - електронних звернень. Сподіваємося, що ті, на кого покладено обов’язок забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків працівниками юстиції, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю, не допустять залишення злиденних заробітних плат працівникам та забезпечать конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом та відповідно до ринкових цін, які є в країні на даний час.


Замість того щоб влаштовувати показові акції та виставляти брудне взуття на робочий стіл чи всідатися на нього з ногами, як то собі дозволяє пан Міністр і вважає це гідною поведінкою чоловіка та представника влади держави, ми щодня боремося за благо Народу України, доброчесно та справедливо виконуючи свої професійні обов’язки.
Державні службовці — це «детальки» великого механізму виконавчої системи, і без «винтиків» та «гайок» система не зможе працювати повноцінно.

З огляду на викладене, наполегливо просимо:

- належним чином проаналізувати та переглянути позицію щодо фінансування видатків на оплату нашої праці, привести розміри нашої заробітної плати у відповідність до реалій дійсності, складності та відповідальності нашої трудової діяльності, збільшити розмір посадового окладу, розмір виплати премій та надбавок за додаткове навантаження.


З повагою
державні службовці юстиції