Квартирна мафія Садового А.І. міського голови Львівської міської ради голови Партії " Самопоміч" - "візьми і вкради" Взяти на контроль і поновити права територіальної громади м. Львова.

Квартирна черга у Львові налічує 25,7 тисячі осіб. 114 сімей мешкають в аварійних квартирах, відтак потребують негайного відселення. Найдовше у черзі стоять три родини — вони на обліку ще з 1964 року. Про силовиків дбає Садовий А.І. й міська влада Львова. За останні десять років від мерії ордери на квартири отримали 77 працівників міліції, суду, прокуратури, СБУ та навіть податкової. Найбільше у львівській мерії в пошані прокуратура. Їм мер Андрій Садовий дав 42 квартири. І також левову частку цих помешкань силовики приватизували. Причому квартири їм дають в елітних районах міста. Так, один із суддів завдяки мерії оселився в будинку якраз навпроти ратуші. У меріях виправдовуються. Мовляв, давали житло людям у погонах як службове. Так, це правда. Але ми простежили, що відбувається згодом. І все стало зрозумілим. Ці квартири міліціонери, працівники СБУ, прокурори та судді швиденько приватизують. Тобто виділені як службові, квартири умить стають приватними. І навіть якщо прокурора чи суддю переведуть працювати в інше місто, квартиру в нього вже ніхто не забере. А людина, котра прийде на її місце, знову вимагатиме від місцевої влади виділити їй помешкання! У Львові майже всі надані прокурорам, міліціонерам та суддям квартири стали приватними.
Загалом по всій Україні житлову чергу поділили на три потоки — загальну, першочергову та позачергову.
Так, відповідно до закону “Про прокуратуру”, прокурори та слідчі теж забезпечуються житловою площею в першочерговому порядку. Мало того, місцеві органи влади повинні забезпечити їх житловими приміщеннями протягом півроку. Але ж це нонсенс! Тобто інші категорії громадян, котрі мають право на першочергове отримання помешкання, можуть чекати на нього роками, а прокурорам квартиру подавай негайно! Першочергово надають квартири й міліціонерам та суддям.
Квартири для прокурорів, суддів, правоохоронців є своєрідним хабарем місцевої влади силовикам. Коли будівельна фірма здає будинок, то передає місцевій владі певну кількість квартир, щоб не мати клопоту з підписанням акта про здачу будинку в експлуатацію. А вже мерія ці квартири передає прокурорам. Така схема вдовольняє і забудовників, і владу, і силовиків. Міська влада надає квартиру не особисто прокурору, а прокуратурі чи суду. А вже керівництво цих структур самостійно вирішує, кому виділити це помешкання. Є ще одна схема. Наприклад, міськрада виділяє безплатно земельну ділянку під будівництво житла для суду чи міліції. Ті знаходять будівельну фірму, котрій пропонують на цій ділянці звести будинок, частину квартир у якому продати по ринковій ціні, натомість квартири для суддів будуть безплатними. Така схема підходить усім. Адже будівельна фірма економить на купівлі земельної ділянки для будівництва, а власники цієї ділянки отримають квартири задарма. Та й проблем із здачею в експлуатацію суддівського чи міліційного будинку не буде.
Найцинічніше в цій ситуації, що у прокурорів, суддів доволі великі зарплати, вони самі можуть придбати квартиру. Скажіть, чи багато людей сьогодні можуть похвалитися зарплатнею 10—15 тисяч, котру мають судді? Думаю, що ні. То чому їм потрібно безплатно давати житло, котре вони потім успішно приватизують? Такого ніде у цивілізованому світі нема.
Мало того, прокурори не соромляться домагатись квартир через суд.
Але доволі часто прокурор чи суддя, отримавши житло, швидко його приватизують. Службовця переводять в інше місто, а житло залишається у його власності. Натомість новий працівник, котрий приходить на звільнене місце, також вимагає надати йому помешкання протягом шести місяців. Що з цим робити?
Квартира прокурору, судді — це хабар від влади. Взамін мерія може попросити від судді, прокурора заплющити очі на свою протиправну діяльність.