Щодо спрощення процедури використання правоохоронними органами України можливостей операторів мобільного зв’язку під час розшуку зниклих дітей

За даними ювенальної поліції з початку 2020 року в України правоохоронні органи отримали 1162 повідомлень про зникнення дітей. Щодня в Україні зникає понад 20 дітей.
Як свідчить світова практика розшуку зниклих дітей, якщо місце знаходження дитини не було встановлено протягом перших годин – доби після її зникнення, то вірогідність знаходження дитини живою зменшується у декілька разів.
На теперішній час частина дітей, які зникли, мали про собі мобільні телефони чи смартфони. Оператори мобільного зв’язку мають технічну можливість надати інформацію про останнє приблизне місце знаходження мобільного телефону та перелік телефонних номерів з якими контактувала особа в останні години та дні перед зникненням. Дана інформація може суттєво допомогти у встановленні місця знаходження зниклої дитини та переліку осіб, які можуть бути причетними до її зникнення.
Але у відповідності до українського законодавства така інформація може бути передана операторами мобільного зв’язку правоохоронним органам тільки за рішенням суду. В українських реаліях отримання такого рішення може зайняти декілька діб.
У зв’язку з вищевикладеним необхідно розглянути питання щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України в частині надання права правоохоронним органам здійснювати консенсуальне (за згодою офіційних представників зниклої дитини) встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (мобільного телефону), а також перехоплення даних з транспортних телекомунікаційних мереж без рішення суду.
Це повинно відбуватися за приблизно таким алгоритмом:
1) правоохоронний орган отримує заяву про зникнення дитини;
2) слідчий реєструє в ЄРДР відповідне кримінальне провадження;
3) працівники правоохоронного органу встановлюють через свідків (родичів, друзів, знайомих зниклої дитини тощо) номер мобільного телефону зниклої дитини та IMEI її мобільного пристрою;
4) працівники правоохоронного органу отримують від офіційних представників зниклої дитини дозвіл на отримання від операторів мобільного зв’язку інформації по її мережній активності за певний період;
5) слідчий, використовуючи свій цифровий підпис, подає через єдиний спеціалізований вебсайт онлайн заяву (в якій зазначає номер кримінального провадження в ЄРДР, номери мобільних телефонів та IMEI мобільних пристроїв зниклої дитини) про надання операторами мобільного зв’язку інформації про останнє приблизне місце знаходження мобільного телефону та перелік телефонних номерів з якими контактувала зникла дитина. Слідчий попереджається про кримінальну відповідальність за подачу неправдивої інформації;
6) оператори мобільного зв’язку в автоматичного режимі надають наявну в їх базах даних запитувану інформацію;
7) працівники правоохоронних органів використовують отриману від операторів мобільного зв’язку інформацію для встановлення ймовірного місця знаходження зниклої дитини та переліку осіб, які можуть бути причетними до її зникнення.

Запровадження даного механізму не потребує значних фінансових витрат. Необхідно розробити відповідний онлайн ресурс та забезпечити його безперебійну роботу.

Щодо ймовірного використання деякими правоохоронцями даного ресурсу для отримання інформації щодо інших осіб, то всі запити, що будуть надходити на відповідний онлайн ресурс будуть перевірятися щодо законності їх розміщення, а посадова особа, яка використала цей ресурс незаконно, буде притягатися до кримінальної відповідальність у відповідності до вже чинних норм Кримінального кодексу України.

В сучасних умов не використання наявних технічних можливостей щодо розшуку зниклих дітей – є «злочином»!