Зарахування трудового стажу на громадських засадах до стажу роботи за фахом

Згідно з інформацією міністерства Юстиції України на території України зареєстровано та працює більше 26 тисяч городських організацій, у яких громадяни України на безплатній основі виконують різноманітні функції (юридичні, економічні, технічні, журналісткі та інші) враховуючи свої практичні та теоретичні знання.
Проте присвясуючи своє життя допомозі людям, особи втрачають можливість прмати участь у доборі на вакантні посади, через відсутність стажу за фахом.
Відповідно до ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. При цьому товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Згідно із ст. 85 ЦКУ непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
Ст. 86 ЦКУ серед непідприємницьких товариств згадує й об’єднання громадян. Цивільна дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати прав та обов’язків.
Відповідно до ст. 92 ЦКУ юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. При цьому ч. 4 ст. 92 ЦКУ, врегульовуючи відносини щодо відповідальності органу юридичної особи, прямо вказує на те, що ці відносини є представництвом.
Слід нагадати, що ст. 237 ЦКУ під представництвом розуміється правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. При цьому підставами виникнення такого правовідношення є договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства. Тобто, як видно із наведених норм права, особа набуває повноважень представника юридичної особи, у тому числі об’єднання громадян, на підставі норм цивільного, а не обов’язково трудового законодавства. При цьому ЦКУ не встановлює обов’язку обтяжувати ці правовідносини трудовим договором. Отже, член (громадської організації, непідприємницького товариства…) не зобов’язаний вступати з таким об’єднанням громадян у трудові відносини. Так само, як не зобов’язане цього робити і об’єднання громадян. І це видається ще більш логічним, якщо представницькі функції об’єднання громадян виконує учасник такого об’єднання.
Щодо іншого законодавства слід вказати, що ст. 3 Господарського кодексу України вказує на те, що господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст. 52 ГКУ некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
Спеціальним законом, що регулює відносини щодо об’єднань громадян, є Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI. Відповідно до ст. 1 цього Закону громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону утворення громадського об’єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом, який має містити у тому числі й відомості щодо рішення про утворення (обрання) керівника, органів управління громадського об’єднання відповідно до затвердженого статуту. Зрозуміло, що ці ж відомості має містити і сам статут громадського об’єднання, так само як і відомості про повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (ст. 11 зазначеного Закону). Як видно з наведених норм законодавства, трудові правовідносини щодо громадських організацій та їх членів не передбачені законодавством, як обов’язкові.
Слід нагадати «конституційну аксіому» про те, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України). Отже, чинне законодавство не забороняє члену громадського об’єднання «працювати на громадських засадах».
Враховуючи вищезазначене, вважаю доцільним зарахування стажу роботи на громадських засадах, підтвердженого довідкою Голови організації та іншими документами, що підверджують діяльність за фахом (після отримання вищої освіти) до фахового стажу.