Пане Президенте, останні декілька років ринок фінансових послуг України активно розвивався. Левову частку його збільшення склали так звані мікрофінансові організації котрі спеціалізуються на видачі споживчих кредитів терміном до 1 місяця і сумою до 25000 грн.
Зі значним збільшення їх кількості на ринку фінансових послуг, державному регулятору Національному комітету фінансових послуг стало складно контролювати всі порушення законодавства з боку МФО.
Найбільш часто порушують наступні статті
законодавства про фінансові послуги:
1) частину другу статті 2 Закону України “Про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг”, яка встановлює, що
фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з
урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх
діяльності;
2) пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України “Про захист прав
споживачів, який встановлює, що несправедливими є, зокрема, умови
договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у
разі невиконання зобов’язань за договором.
3) статтю 21 Закону України “Про споживче кредитування” відповідно до
положень якої, сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення
зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може
перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не
може бути збільшена за домовленістю сторін.
4) Закон України "Про захист персональних даних".
Виходячи з практики під час намагання стягнення заборгованості з боржників мікрофінансові організації вкрай рідко звертаються в суди різних інстанції і не бажають діяти в правовому полі.
Натомість продають кредити третім особам, факторинговим компаніям котрі застосовують свої методи стягнення заборгованості: психологічний тиск на особу, її рідних, знайомих, колег; дискредитація боржника шляхом поширення його персональних фото відредагованих у фоторедакторах і які після цього несуть порнографічний підтекст; приїзд так званих "виїзних груп" до помешкання боржника; залякування його і його кола знайомих по телефону і в смс повідомленнях. Такі дії підпадають під статтю 355 кримінального кодексу України "Примушення до виконання цивільно-правових зобов'язань". Проте національна поліція і кіберполіція проти них малоефективні (а здебільшого взагалі зводять свою аргументацію до того що це цивільно-правові відносини, закриваючи очі на погрози).
Неодноразово дії факторингових компаній призводили до самогубства, що часто висвітлювалось у ЗМІ, а це підпадає під статтю 120 кримінального кодексу України.
Виходячи з вищезазначеного просимо здійснити вплив на діяльність мікрофінансових організацій:
1) Провести спільно з громадськими організаціями державний аудит і перевірку подібних компаній;
2) обмежити денну і річну відсоткові ставки, як це зроблено в більшості європейських країн. Для прикладу в Польщі 0,5% в день, Іспанії - 1%, Великобританії - 0,8%, тоді як в нашій державі вони в середньому становлять 1,5-3% в день і до 1000% річних);
3) при виявленні численних порушень, скарг на них - відкликати їх ліцензії і притягнути до відповідальності осіб котрі вчинили правопорушення відповідно до законодавства України;
4) Розробити механізм допомоги у вирішенні наявних кредитних спорів з МФО у громадян України;
5) започаткувати програму перекредитування і рефінансування кредитів мікрофінансових організацій в державних банках.
Прийнятий в першому читанні закон України N 2133 "Про захист прав та законних інтересів боржників при здійсненні колекторської діяльності" полегшує становище боржників, але не усуває першопричин такого явища - не до кінця врегульована діяльність мікрофінансових організацій.
Проблема полягає в тому що Нацкомфінпослуг в першу чергу виконавчий орган, а цю проблему треба вирішувати на законодавчому рівні.
Я і величезна кількість громадян України сподівається на Вашу допомогу у вирішенні нагального для нашої держави питання регулювання ринку мікрофінансового кредитування.