№22/088960-еп

Петиція Президенту України Зеленському Володимиру Олександровичу з вимогою негайно відкликати підписи представника України і погодження керівника Офісу Президента України під Протоколом засідання Тристоронньої контактної групи, яке відбулось у Мінську 11 березня 2020 року.

Автор (ініціатор): Свистович Михайло Богданович
Дата оприлюднення: 16 березня 2020
Дата відповіді : 06 квітня 2020
Відповідь Президента України на електронну петицію № 22/088960-еп з вимогою негайно відкликати підписи представника України і погодження Керівника Офісу Президента України під Протоколом засідання Тристоронньої контактної групи, яке відбулось у Мінську 11 березня 2020 року.


Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян» електронна петиція № 22/088960-еп «Петиція Президенту України Зеленському Володимиру Олександровичу з вимогою негайно відкликати підписи представника України і погодження Керівника Офісу Президента України під Протоколом засідання Тристоронньої контактної групи, яке відбулось у Мінську 11 березня 2020 року», розміщена 16 березня 2020 року на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України М.Б.Свистовичем, набрала 25 тисяч підписів громадян, необхідних для початку її розгляду Главою держави.
Згідно з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19).
Повноваження Президента України визначено Конституцією України, зокрема статтею 106 Основного Закону України. Так, відповідно до пункту 3 цієї статті Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Відповідно до частини 2 статті 5 згаданого Закону рішенням, прийнятим Президентом України або Кабінетом Міністрів України про проведення переговорів і про підписання міжнародних договорів України, затверджуються персональний склад делегації чи представник України, яким доручається ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності або підписання, а також відповідні директиви делегації чи представникові України.
За результатами засідання ТКГ у Мінську 11 березня 2020 року було підписано робочий документ - Протокол, який носить декларативний характер і не передбачає настання правових наслідків (виникнення зобов’язань сторін), у тому числі жодним чином не легітимізує суб’єктність ОРДЛО. Протокол не є міжнародним договором, як це визначено в статті 2 Закону України «Про міжнародні договори України», відтак уповноваження Президентом України на підписання/рішення про відкликання підписів під робочим документом засідання ТКГ у Мінську 11 березня 2020 року не регламентовано законодавством.
Склад ТКГ чітко визначений у преамбулах Протоколу за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи стосовно спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України П.Порошенка та ініціатив Президента Росії В.Путіна від 5 вересня 2014 року, та Меморандуму про виконання положень Протоколу за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи стосовно кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України П.Порошенка та ініціатив Президента Росії В.Путіна від 19 вересня 2014 року.
Запрошені з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях України можуть бути залучені до дискусій на майданчику ТКГ та в її робочих підгрупах, у тому числі до будь-яких консультативних механізмів, виключно у разі досягнення згоди у тристоронньому форматі – між Україною, Росією та ОБСЄ.
Підписання Протоколу ТКГ 11 березня 2020 року є частиною поточної роботи з реалізації Комплексу заходів щодо виконання Мінських домовленостей від 12 лютого 2015 року, а також інших документів, які складають «пакет» досягнутих у Мінську домовленостей.
Зокрема, у пунктах 9, 11 та 12 згаданого Комплексу заходів передбачається проведення консультацій та узгодження в рамках ТКГ низки питань (відновлення Україною контролю за держкордоном, місцеві вибори, конституційна реформа) з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей. Пунктом 7 Протоколу за підсумками консультацій ТКГ стосовно спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України П.Порошенка та ініціатив Президента Росії В.Путіна від 5 вересня 2014 року, передбачено продовження інклюзивного загальнонаціонального діалогу.
В Протоколі ТКГ від 11 березня 2020 року було зафіксовано намір щодо створення механізму практичної організації таких консультацій.
Як передбачається, Консультативна рада має стати технічним інструментом із дорадчими функціями в рамках політичної підгрупи ТКГ для обговорення згаданих вище питань за участю громадян України - як вимушених переселенців, так і українців, що мешкають на тимчасово окупованих територіях.
Питання щодо створення Консультативної ради підлягає також предметному опрацюванню із нашими міжнародними партнерами – учасниками Нормандського формату.
Пане Президенте!

6 грудня 2019 року Ви заявили, що Україна не буде вести прямі переговори з представниками ОРДЛО, бо "Україна не розмовляє з бойовиками"
Однак 11 березня 2020 року на позачерговій зустрічі Тристоронньої контактної групи у Мінську після консультацій Вашого безпосереднього й найближчого підлеглого, керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака з заступником голови Адміністрації Президента Російської Федерації Дмитром Козаком був підписаний Протокол засідання Тристоронньої контактної групи, де поряд з підписами повноважних представників ОРДО і ОРЛО стоїть підпис другого Президента України Леоніда Кучми, якого Ви особисто своїм розпорядженням №953/2014-рп від 8 липня 2014 року уповноважили представляти Україну у Тристоронній контактній групі, а також підпис Єрмака з резолюцією "Согласен" поряд з таким самим підписом і такою самою резолюцією Козака

У цьому протоколі є рішення "4. По вопросу учреждения Консультативного совета": "На очередном заседании ТКГ (25 марта 2020 года) подписать Решение Трехсторонней контактной группы об учреждении Консультативного совета (рабочей группы)".

У доданому до Протоколу рішенні йдеться про створення Консультативної ради, де вирішальні голоси матимуть лише 10 представників України і 10 представників ОРДЛО, а ОБСЄ, Росія, Франція та Німеччина матимуть тільки по одному представнику з правом дорадчого голосу і то в разі згоди.

Таким чином сторонами переговорів стають Україна і ОРДЛО, фактично визнається позиція Росії, що в нас відбувається громадянська війна, внутрішній конфлікт, Росія ж перетворюється з агресора на посередника між воюючими українцями поряд з Францією, Німеччиною і ОБСЄ, хоча весь світ знає, що ні ОРДО, ні ОРЛО не є самостійними суб’єктами, повністю керуються з Москви і є просто місцевими колаборантами російського окупанта. В Законі України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" № 2268 від 2018 року, в інших законодавчих актах немає жодної згадки про ОРДО чи ОРЛО як самостійних суб’єктів, терміни ОРДО, ОРЛО і ОРДЛО вживаються в українському законодавстві лише як окуповані Росією території. Підписані 11 березня у Мінську документи перетворюють Тристоронню контактну групу (Україна, Росія, ОБСЄ) у П’ятисторонню, де до Росії додаються ОРДО і ОРЛО, кожна окремо, і таким чином у цій групі з п’яти учасників Росію представлятимуть три – власне Росія, ОРДО і ОРЛО.

Дії Aндрія Єрмака і Леоніда Кучми 11 березня 2020 року легітимізують ОРДО і ОРЛО в очах міжнародного співтовариства, порушують українське законодавство і містять ознаки державної зради, оскільки є на користь агресору, якого ці дії перетворюють на посередника у нібито внутрішньоукраїнському конфлікті. Ці дії зміцнюють агресора, бо відкривають шлях для зняття санкцій з нього. Якщо Україна визнає ОРДО і ОРЛО рівною стороною, а Росію посередником, то весь світ також визнає їх такими.

Підписання Протоколу 11 березня 2020 року є наступанням України на граблі "придністровського врегулювання", яке також відбувалося за активної участі та з врахуванням ініціатив Дмитра Козака. Не зважаючи на неприховану участь російської армії у війні з Молдовою (Росія навіть не казала "их там нет" і визнає участь своєї, розташованої у Придністров"ї 14-армії, у війні), Молдова визнала Придністров’я суб’єктом переговорів, а Росію посередником, і в результаті там лишилися як миротворці тільки російські війська, які й досі перебувають у цьому статусі. Придністров’я вже майже 30 років залишається непідконтрольною Молдові окремою невизнаною територією під контролем Росії, де діють непідконтрольні Молдові органи влади, проводяться вибори т.зв. Президента і т.зв. Верховної Ради Придністров"я, і кінця цьому конфлікту не видно, що цілком влаштовує Москву.

Підписуючи протокол 11 березня у Мінську, Єрмак і Кучма замість врахування негативного придністровського досвіду врегулювання за участі Дмитра Козака, втілюють цей вигідний Москві варіант у життя, що суперечить Вашим же обіцянкам щодо повернення окупованих Росією районів Донецької і Луганської областей під повну юрисдикцію України.

Конституція України покладає здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави саме на Президента України. Тому вимогою цієї петиції є надання Вами доручення Леоніду Кучмі і Aндрію Єрмаку відкликати свої підписи під Протоколом засідання Тристоронньої контактної групи, яке відбулось у Мінську 11 березня 2020 року, й відмовитись від механізму Консультативної ради, де представники матимуть право вирішального голосу і вестимуть безпосередні переговори з представниками України в цій раді.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Стецьків Оксана Володимирівна
25 березня 2020
2.
Вознюк Марія Вікторівна
25 березня 2020
3.
Шаповалова Лідія Георгіївна
25 березня 2020
4.
Барабаш Володимир Анатолійович
25 березня 2020
5.
Малішевський Дмитро Олександрович
25 березня 2020
6.
Собко Наталія Василівна
25 березня 2020
7.
Козачок Михайло Григорович
25 березня 2020
8.
Задьорна Аліна Олександрівна
25 березня 2020
9.
Горб Михайло Васильович
25 березня 2020
10.
Богаєнко Олександра Всеволодівна
25 березня 2020
11.
Кучер Юлія Анатоліївна
25 березня 2020
12.
Сергейчук Поліна Сергіївна
25 березня 2020
13.
Сорокін Андрій Миколайович
25 березня 2020
14.
Сітманбетов Назім Абдріпійович
25 березня 2020
15.
Братах Соломія Юріївна
25 березня 2020
16.
Головко Наталя Володимирівна
25 березня 2020
17.
Літвін Володимир Миколайович
25 березня 2020
18.
Агудаліна Олена Євгенівна
25 березня 2020
19.
Васечко Олександр Григорович
25 березня 2020
20.
Чеботарьов Георгій Євгенович
25 березня 2020
21.
Сапіга Сергій Едуардович
25 березня 2020
22.
Муштук Оксана Богданівна
25 березня 2020
23.
Кокошин Артем Вячеславович
25 березня 2020
24.
Іванців Роман Андрійович
25 березня 2020
25.
Павлик Василь Олексійович
25 березня 2020
26.
Кузьмічов Вячеслав Юрійович
25 березня 2020
27.
Грицюк Іванна Борисівна
25 березня 2020
28.
Осадчий Андрій Костянтинович
25 березня 2020
29.
Троян Інна Михайлівна
25 березня 2020
30.
Поворозник Олександр Іванович
25 березня 2020
28817
голосів з 25000
необхідних
Успішно підтримано
Збір підписів завершено