Звернення освітян щодо неприпустимості скорочення фінансування освіти і науки

Шановний пане Президенте!

26 березня 2020 року стало відомо, що проєктом змін до Державного бюджету України планується перерозподілити кошти, передба
чені на освітню і наукову сфери. Зокрема, зі сфери освіти і науки хочуть зняти майже 7 мільярдів гривень. Ці кошти включають практично всі програми розвитку, зокрема ключові на 2020 рік.
Серед них:
Нова українська школа – 1 млрд 421 млн 334,9 тис.
Програма “Спроможна школа для кращих результатів” – 1,5 млрд грн (загалом ця програма – понад 3 млрд грн)
Доплати для молодих вчителів – 1,5 млрд грн
Створення НПЦ у закладах профосвіти – 259 млн грн
Нацфонд досліджень – 500 млн 338,7 млн грн
Фонд розвитку закладів вищої освіти – 250 млн грн
Базове фінансування науки в університетах – 400 млн грн
Ми виступаємо категорично проти такого скорочення фінансування освіти. Зокрема, скорочення видатків на реформу “Нова українська школа” та програми “Спроможна школа для кращих результатів” може призвести до зупинки вже розпочатої реформи та відкату системи освіти на роки назад.
Реформа НУШ стала поштовхом до великих змін у шкільній освіті. Зокрема, ухвалені нові Закони “Про освіту” і “Про повну загальну середню освіту”, що дали вчителям і школам широку автономію, принципово змінили управлінські практики, уможливили інклюзивне навчання. Затверджено новий Державний стандарт початкової освіти і типові освітні програми та ще ряд нормативних документів, які дали інструментарій для реалізації реформи на місцях. Підготовлено десятки тисяч вчителів і покращено освітній простір у тисячах шкіл.
Ця реформа стала першою реформою школи, яку вирішило продовжувати наступне керівництво МОН. До її реалізації долучилися освітяни зі всієї України – і вчителі, і директори шкіл, і освітні управлінці, і законодавці, і представники громадського сектору. А головне – її прибічниками стали батьки, які надсилали сотні повідомлень на сайт НУШ і зазначали в опитуваннях, що вони підтримують зміни. Адже реально відчули їх у навчанні своїх дітей у перших і других класах.
Фінансування, яке стабільно виділялось протягом двох років, підкріплювало реформу. Щоб зміни відбувались, потрібно навчити вчителів, забезпечити комфортне перебування у школі для всіх учасників освітнього процесу, надати навчальні матеріали і обладнання.
Скорочення фінансування – це жест проти реформи і за її зупинку. Це нехтування працею вчителів та освітніх управлінців, які вже впроваджують зміни. Це свідчення того, що попри гасла про важливість вчителів і впровадження реформи, ані педагоги, ані освіта загалом не є пріоритетом держави.
Кошти на освіту – це не витрати, а інвестиція у майбутнє.
Скорочення фінансування свідчить про безвідповідальне ставлення до майбутнього наших дітей і всієї держави. Через освіту проходять усі – зокрема і ті, хто бере участь в управлінні державою.