Настоящая редакция гимна это «песнь неспроможних».
Самая главная песня страны не должна быть пропитана тихой радостью от того, что в стране еще дышит слава и воля, и пассивной надеждой на то, что враги вот-вот сами испарятся, а на нашей улице начнется праздник.
"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці»
Государственный Гимн Украины должен звучать так:
"Станем, браття, в бій кривавий, від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому,
Чорне море ще всміхнеться, дід-Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні — доленька наспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду".
Для чего предлагаю принять ст.1 ЗУ «Про Державний Гімн України» в такой редакции:
Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами другого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
P.S. Как вы яхту назовете, так она и поплывет.