Пане Президенте!
Вбачаю своїм громадянським обов’язком звернути Вашу увагу на те, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю.
Приписами статті 8 Основного Закону України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Поряд з тим, у статті 33 Конституції України записано, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Приписами статті 64 Основного Закону України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися виключно в умовах воєнного або надзвичайного стану. При цьому права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України (стаття 92 Конституції України).
Тож обов’язковими умовами для встановлення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина згідно з імперативними приписами Конституції України є:
• введення воєнного або надзвичайного стану;
• законодавче закріплення введення таких обмежень із обов’язковим зазначенням строку дії цих обмежень.
Слід також нагадати, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Саме з позиції вказаних та інших конституційних норм заборони, які обмежують конституційні права та свободи людини, запроваджені постановою Кабінету міністрів від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. № 255, є НЕКОНСТИТУЦІЙНИМИ!.
Йдеться, передусім, про заборону:
• перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;
• переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи, крім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років, батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, іншими особами відповідно до закону або повнолітніми родичами дитини;
• перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або повнолітніх родичів дитини;
• відвідування закладів освіти її здобувачами;
• відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності;
• відвідування спортивних та дитячих майданчиків.
Владою не виконані визначені у статтях 64 та 92 Конституції України підстави для окремих тимчасових обмежень прав і свобод людини: не введено а ні воєнний, а ні надзвичайний стан! До того ж такі обмеження можуть закріплюватися лише у відповідних законах, а не підзаконних актах!
Тож цілком очевидно, що владою в особі Кабінету Міністрів України свідомо проігноровано конституційно-правові приписи та перевищено при цьому свої повноваження, за що законодавством України передбачено кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 102 Основного Закону України Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Водночас, пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України передбачено обов’язок Президента зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.
З огляду на усе викладене, наполягаю на тому, аби Ви, Володимире Олександровичу, скориставшись своїми повноваженнями, закріпленими у пункті 15 частини першої статті 106 Конституції України, зупинили дію постанови Кабінету міністрів від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. № 255 з мотивів її невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо її конституційності!