Надання доручення щодо термінової розробки відповідно до статті 117 Конституції України проекту Закону України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (виконавчих органів) рад» та подання його як невідкладного для розгляду Верховною Радою України

Невід’ємною умовою для ефективного забезпечення прав громадян, досягнення належного правопорядку є побудова та функціонування відповідної національної правової системи.
Це є також необхідною умовою для розвитку українського суспільства у цілому та успішної реалізації державної правової політики у контексті європейських прагнень України.
Саме тому, в контексті реалізації та захисту прав громадян важливе значення має подальший розвиток та вдосконалення національної правової системи.
У цьому зв’язку варто зазначити, що у статті 3 Конституції України визначено: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина є Президент України.

Цілком зрозуміло, що для успішного досягнення мети і виконання цього завдання має бути сформована відповідна правова система.
Слід відмітити, що на сьогоднішній день вже зроблено певний обсяг роботи щодо визначення основних засад формування правової системи України, ліквідації деформацій радянського періоду, прийняття значної кількості законодавчих актів, пов’язаних, насамперед, з реформуванням економіки та демократизацією суспільного життя.
Натомість вбачаються і проблемні питання, які потребують вирішення. Насамперед, відповідно до конституційних засад, зокрема статті 117 Основного закону, дотепер на законодавчому рівні не визначені питання щодо порядку реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Через відсутність відповідного закону питання державної реєстрації нормативно-правових актів дотепер лише фрагментарно визначені на рівні підзаконних актів, центральне місце серед яких займає Указ Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». Даний Указ вже тривалий час потребує приведення у відповідність до норм діючих законів (наприклад, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема у частині строків набрання чинності нормативно-правовими актами, а також визначення кола суб’єктів нормотворення).
Крім того, на даний час підзаконні акти у сфері державної реєстрації нормативно-правових актів не визначають чітких критеріїв, відповідно до яких видані суб’єктами нормотворення акти не підлягають державній реєстрації. Між тим, з процедурою державної реєстрації безпосередньо пов’язаний момент набрання ними чинності. На практиці це має істотне значення, оскільки у разі порушення вимог щодо державної реєстрації нормативно-правовий акт вважається таким, що не набрав чинності, і не може бути застосований.
Все це в тій чи іншій мірі проявилось під час карантинних заходів, зокрема у частині актів місцевих органів виконавчої влади.
Варто зауважити також, що через відсутність законодавчого регулювання питань державної реєстрації нормативно-правових актів відповідна стаття в Кодексі України про адміністративні правопорушення практично не працює

Стаття 188-41. Порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів

Неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз'яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми, -
тягнуть за собою накладення штрафу на керівників органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Негативним є і те, що на сьогодні немає чітко визначеного механізму підтримання нормативно-правових актів у контрольному стані. Останнє є надзвичайно актуальним для масиву регіонального законодавства, відомчих нормативних актів, зокрема у зв’язку з динамічними змінами.
Дискусійним у контексті регіонального законодавства є і питання щодо повноважень суб’єктів нормотворення, зокрема у частині видання нормативно-правових актів на основі визначених завдань і загальної компетенції органу.
Наприклад, статтею 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначені повноваження місцевої державної адміністрації в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян. Зокрема: забезпечує здійснення заходів щодо охорони громадської безпеки. Отже, якщо дотримуватися позиції щодо можливості видання нормативно-правових актів на основі «загальної компетенції», то це надзвичайно широкий спектр для відповідної діяльності.
Лише наведені проблемні питання свідчать про необхідність більш системного підходу до нормотворчої діяльності у цілому, юридичного закріплення техніко-технологічних вимог до нормотворчої діяльності, а також визначення на законодавчому рівні питань державної реєстрації нормативно-правових актів.

Належне визначення цих питань сприятиме реалізації громадянами своїх прав та обов’язків.
На нашу думку, успішному вирішенню цих питань сприяла б розробка та невідкладний розгляд Верховною Радою України проекту Закону України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (виконавчих органів рад)».

Просимо підтримати.