Бойові дії на сході України та окупація Криму - це прямий результат дій ВНУТРІШНІХ агентів впливу. Користуючись демократичністю української влади та миролюбством громадян, ці агенти роблять інформаційні диверсії, повторюють російську, ворожу пропаганду, спекулюють на гострих темах, відкрито кажучи неправду, вони вводять людей в оману і підбурюють антиукраїнські настрої. В жодному разі, вони не називають Крим окупованим, а Російсько-Українську війну називають громадянським конфліктом, вони заперечують присутність на території України російських військ і цим покривають не тільки злочини Російською Федерації проти України, а також готують ґрунт для подальших, окупаційних дій.
В 2014 році, в Партії Регіонів виявилось надзвичайно багато іноземних агентів, зрадників та просто громадян держави агресора, які систематично ослаблювали українську армію, СБУ та інші служби. Розстріли на Вічевому майдані та "Диктаторські закони 16 січня" лише неприкрита частина їхньої антиукраїнської діяльності яка призвела до війни. Верхівка "Регіоналів" після своїх відкритих, зрадницьких дій, втекли до Росії. Такі люди як Колесніченко Вадим Васильович, Олійник Володимир Миколайович, Азаров Микола Янович, Табачник Дмитро Володимирович, Клименко Олександр Вікторович, Арбузов Сергій Геннадійович, Царьов Олег Анатолійович, Янукович Віктор Федорович та інші, вели українофобську політику яка є значно шкідливішою ніж розкрадені ж ними міліарди доларів. Зараз, проти них відкриті кримінальні справи і ніхто не сумнівається в їхній винуватості. Відкрились ці справи тільки після їхньої втечі. Але якби вони не виїхали з України, то жоден з них не сів би у в'язницю. Справи проти них розвалюються в судах. Через відсутність антиколаборантських законів, українські суди не мають інструментів для притягнення до відповідальності державних зрадників. Олександр Єфремов був єдиним спільником Януковича який був затриманий, але так і не був засуджений. Це попри те, що він відіграв вирішальну роль у створені терористичної організації "ЛНР", а також зізнався, що фінансує сепаратистів "ЛНР" Зараз він на свободі.
Просто зараз працює величезна сепаратистська група, яка веде ту ж саму українофобську політику, яка розколює державу. Перед нашими очима, вони не тільки скуповують українські ЗМІ і транслюють російську пропаганду, вони без жодного дозволу, ведуть переговори з країною агресором за спиною президента і влади. Навіть не говорячи про їхню проросійку позицію, саме існування альтернативної групи переговорників, значно послаблює позиції України на переговорах. Така група може стати причиною підписання абсолютно неприйнятних умов для України, або приведе до ситуації коли агресори відмовляться вести переговори з усіма окрім них.
СБУ збирається перевіряти спірні інтерв'ю Дмитра Гордона на ютуб каналі (і це правильно), але СБУ абсолютно не звертає увагу на щоденні, українофобські виступи на популярних телеканалах, таких людей як Олена Лукаш яка оббріхує ревоюцію гідності, викривлює інформацію про небесну сотню щоб представити події революції тільки в негативному ключі, та відбілити злочинні дії влади Януковича В своїх передачах вона технічно обходить факт російської агресії і спекулятивно покладає всю провину за втрачені території та військовий конфлікт на українську владу Така точка зору повністю сходиться з легендою країни агресора і розрахована на деморалізацію, підбурювання антиукраїнських настроїв, та дискредитацію влади і Героїв Небесної Сотні.
Так само, діяльність Олени Бондаренко, потребує оцінки правоохоронних органів. Її заперечення присутності російських військ на Донбасі, та гібридне пояснення окупації Криму, є актом інформаційної війни. Вона не тільки веде скайп ефіри з російським пропагандистом Володимиром Соловйовим, проти якого порушені кілька кримінальних справ в Україні та введені санкції за "Посягання на територіальну цілісність України" але також вона є регулярним гостем програм "Вечер с Владимиром Соловьевым" і "60 минут" на телеканалі "Россия 1". . Дві передачі які заслужено вважаються найпотужнішими рупорами російської пропаганди.
Протидія російським агентам впливу є життєвою необхідністю для воюючої країни. Страх зменшення свободи слова в країні - не випрадання абсолютної бездіяльності. В XXI столітті, кожна війна на 95% є інформаційною, допускати такі інформаційні атаки останні 6 років - це злочин проти України. Потрібно взяти цю ситуацію під контроль і карати проросійських пропагандистів.