Присвоїти звання Героя України капітану ЗСУ Лоскоту Євгену Олександровичу (посмертно)

Заступник командира розвідувальної роти 1-ї танкової бригади. Капітан ЗСУ. Зник безвісти 5 вересня 2014 року, імовірно, після бою з проросійською бандою в районі Веселої Гори. Його рештки було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи 2 вересня 2015 року.
Євген Лоскот народився 22 червня 1983 року в селищі Десна Козелецького району Чернігівської области. Після закінчення школи проходив військову службу в 101-й бригаді охорони Генерального штабу Міністерства оборони України. Після того пройшов навчання в Одеському інституті Сухопутних військ, який закінчив у званні капітана. 2006-2011 проходив службу в якості командира взводу у в/ч 1048.
Євген був активним учасником Революції гідности від початку і до кінця. 20 січня 2014 року отримав поранення в обличчя гумовою кулею.
Після закінчення революції Євген добровільно мобілізувався у Збройні Сили України. З 21 березня 2014 року відбув у розпорядження командування 1-ї танкової бригади (с. Гончарівське), де був зарахований на посаду заступника командира розвідувальної роти з озброєння.
5 червня разом з иншими військовиками був направлений для виконання бойових завдань у луганський аеропорт. "Ми всі живі завдяки капітану, бо він нас заставляв так окопуватися, що нас не взяли "Гради" і атаку танків ми відбили", - розповів один із військових матері Євгена.
Брав участь у боях за Лутугіне, Жовте, Раївку, Сабівку, Григорівку, Новосвітлівку, а в кінці серпня 3 доби перебував на териконі шахти "Ювілейна" біля Луганська з метою передачі розвідданих до в/ч та батальйону "Айдар".
На початку вересня 1-ша танкова бригада почала поступово відходити зі своїх позицій біля Луганська. Євген Лоскот відмовився відступати. Разом з иншими вояками, які не залишили позицій, Євген відремонтував БМП, максимально облаштував позицію. 5 вересня близько 13:00 ворог почав танковий наступ.
Бійці-"залишенці", серед яких і Євген, виступили в район Веселої Гори. Розвідники виявили командний пункт ворога. "Ми повинні їх дезорієнтувати, якщо ми цього не зробимо - загинемо і ми, і всі ті, хто тут лишився", - сказав боєць К.Фортушний. Вперед висунулася група з трьох вояків (Євген Лоскот як механік-водій БМП, К.Фортушний та Е.Бондаренко як стрільці). Підʼїхавши, БМП розвернулася однією стороною, давши можливість відстрілятися одному бійцю, потім Євген розвернув БМП другим боком, аби відстрілявся другий. Після того як відʼїхали, відбулося влучання в БМП. Машина збавила хід, рвало мотор, броня запалала від влучання РПГ. Стрільці вибралися з машини на ходу, а Євген поїхав далі, хоча машина збавляла хід. Фартушний вважає, що Євген Лоскот пізніше підірвав БМП - оскільки чув два вибухи і бачив, як високо підлетіла башта машини. Бій тривав до 16:00. Триматися купи під обстрілом не було можливости.
Євген вночі ще виходив на звʼязок та домовлявся з "айдарівцями" про форсування Сіверського Донця. Однак потім на звʼязок більше не вийшов.
Лише 7 вересня військові 92-ї бригади та батальйон "Айдар" зайняли позиції 1-ї танкової бригади. Місто Щастя з його ТЕЦ було врятоване від захоплення противником.
Подвиг тих небагатьох, що залишилися захищати рідну землю, неоціненний. Це і українські військові з опорних пунктів "Щогла" - 12 осіб, "Металіст - 9 осіб, 80-та бригада і героїчний екіпаж БМП - Євген Лоскот, Е.Бондаренко та К.Фортушний - захистили честь українського війська та держави. Прийде час, і ми припинимо соромитися фактів наших поразок, адже тоді лише здобували бойовий досвід та гартували бойовий дух. Але й у той час були ті, хто не відступав і стояв до кінця.