Створити спеціалізовані установи для безпритульних!

В Україні проблема безхатченків в останні двадцять з лишнім років не була першочерговою. Власне, в цей бік не звертали уваги ні держава, ні суспільство. Однак ось уже два роки поспіль із другорядного це питання перемістилось в категорію актуальних і навіть першочергових.

Путінсько-терористична агресія в Криму і на Донбасі та протиправні дії поплічників Російсько Федерації на частині Луганської та Донецької областей України раптово залишила без даху над головою сотні тисяч українців. За інформацією Мінсоцполітики, станом на лютий 2016 року органи соціального захисту обласних державних адміністрацій взяли на облік «1 725 893 переселенців або 1 364 027 сімей з Донбасу і Криму». Переважна більшість з них потерпають саме за відсутності постійного місця проживання та спричинених цим проблем.

Водночас Мінсоцполітики стверджує, що бездомних в країні всього 16 тисяч. Про це відповідальні працівники міністерства заявили під час круглого столу в січні ц.р. Одночасно активісти стверджують, що ця цифра реально перевищує 100 тисяч осіб. І чомусь до переліку безхатченків ніхто не вносить переселенців.

Cкільки серед безхатченків дітей? На кінець 2011 року за підрахунками Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ «кількість безпритульних дітей, віком від 10 до 19 років, в Україні становить близько 150-160 тисяч». Дві третини дітей жили на вулиці. Скільки їх стало на початок 2016 року?

Категорія безхатченків сьогодні — це не лише соціально знедолені особи. Це ще й соціально-конфліктні групи громадян, оскільки сюди входять ті, хто звільняються з місць позбавлення волі. Таких в рік від 2-3 до 5-6 тисяч (за амністією 2014 року вийшло на волю 12 тисяч осіб). Цей контингент зазвичай поповнює кількість бездомних.

За свідченнями експертів, цьогоріч кількість бездомних різко зросте. Цьому сприятиме Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг», який вступив в дію в січні ц.р.

Одна з новел закону вимагає реєстрації за місцем постійного проживання. Тобто, щоб легалізуватися, особа має довести, що у неї є дах над головою (нехай це буде навіть центр надання соціальної допомоги). Сподіватися на те, що хтось (держава, громадські чи волонтерські організації) кинеться будувати або купувати житло для безхатченків — марна справа.

Зараз в центрах соціальної допомоги країни зареєстровано (тимчасово) близько 30 тисяч осіб, які не мають житла. Як буде відбуватись їхня громадянська фіксація надалі — незрозуміло.

Людина без дому має рівні права з громадянами, що мають дах над головою. Звичайно, умови їхнього існування плачевні. Але відсутність за законодавством місця можливості отримати реєстрацію (можливості обліку, координації, регулювання) водночас викидає цих людей за межі цивілізації, робить з них ізгоїв.

Особливо передбачити спеціалізоване відгалуження для безпритульних осіб які вимагають право на смерть - оскільки іншого вирішення питання просто неіснує!!!

І бажано цю проблему не відкладати, замовчуючи проблему, щоб потім не отримати потужний міжрегіональний та міжнаціональний соціальний вибух.